Оператор сказав "поза зоною…"
І життя мов порвалось в гудки.
Сивину як сховати за скронею?
Як прогнати зловісні думки?

Ніби вчора робив перші кроки,
Промовляв свої перші слова.
А сьогодні - тримає патрони.
Його кличе в обійми війна!

Він ще вчора ганяв у мяча
І ділив із друзями фантики,
А сьогодні - із градів гроза
Посвятила його у солдатики!

І слова ці німими обривками
Вже до крові крамсають буття.
Очі тихо плачуть молитвами.
Ночі рідне шепочуть ім'я.

Сивину не сховаєш за скронею!
І не змусиш мовчати сни!
Оператор збрехав: "поза зоною…"
А він в зоні… у зоні війни…

Автор: Світлана Андрєєва