Ганині сироти.

 Сумно… Нестерпно боляче. Усвідомлюєш, що це назавжди. Моя бабуся з дідусем уже ніколи не зайдуть у наші двері, не приголублять своїх онучат. Ми з сестричкою складаємо рученята у щирій молитві, щоб Бог приймав їх у своєму Царстві. Я дуже сумую за ними. Але мама каже , що наші рідні живуть доти, доки живе пам'ять у наших серцях. Ми щотижня відвідуємо нові домівки наших дорогих родичів. Кожного разу, коли я відвідую могилку, з холодного граніту сусіднього пам’ятника дивляться усміхнені очі зовсім молодої жінки - красуні. Я не можу збагнути своїм дитячим розумом, чому такі молоді люди (жінка померла у 28 років) ідуть із життя. А матуся нещодавно розповіла нам  історію появи цієї жінки, адже сама була очевидцем тих подій. Незважаючи на те, що мамі моїй тоді було років десять і часу минуло вже доволі, пам’ятає все до дрібниць.

   Стояла літня спека. В розгарі збір урожаю. А село готується до свята: цієї суботи заграють троїсті музики, адже в родині Нагумик виходь заміж донька. А роботи ще ж непочатий край. Незчулися, як четвер підійшов. Зовсім мало часу. Дітвора грається на Джуринці. Як маку насипало тієї малечі : і більші ,і менші, і зовсім малі. А в Зорянки, дівчинки з сусіднього подвір’я, де готуються до весілля , ще одне свято: мама привезла з пологового ще одну крихітку, братика Богданчика. Їх вже п’ятеро в сім’ї . Та весілля не чекає, робота кипить, та  й допомога не зайва. А тут і молодиця , упоравшись трохи з роботою вдома , поки маля заснуло, поспішила сусідам підсобити, адже в такий час руки зайвими не бувають. Трохи підсобила, але ж і вдома п’ятеро малюків чекає: і зварити потрібно і випрати не зайве. Ластівкою полетіла до свого гнізда. Спочатку попестила найменшого, приголубила й інших. Заходилась Ганя гріти воду, треба пелюшок чистеньких на зміну. Та й сім’я немаленька. Авжеж технікою швидше буде , ніж руками. Вже й машинка пральна «Рига» на плитках під хатою з’явилась. І знову закипіла робота...

Хіба ж коли боялась чи цуралась вона роботи?

В повітрі висіла якась дивна,нікому незрозуміла напруга. Старшенька Зорянка бавилась неподалік. Та раптом… раптом повітря прорізало несамовитим нелюдським ревом. Що ж могло трапитись, зрозуміли не одразу, та чи могли зрозуміти. І лише Зорянка вигукнула «Мамо» Всі чимдуж помчали до подвір’я, звідкіля пролунав крик. А тут , о Боже, лежить синє, наче стигла слива, тіло. Якби не знайомий халат, не впізнали б Ганну, щоправда халатик геть мокрий. Ніхто не розумів , що трапилось, адже ще кілька хвилин тому чувся переливний голос щасливої матері, а зараз лежить бездиханна фігура незнайомки. А поряд гуркоче, робить доручену їй справу пральна машина .  Ось хто убивця. Це вона ! Машинка! Мокрий халат, бетонні доріжки під ногами і електричний прилад склались у смертоносний пазл.

Тишу розтяв несамовитий крик немовляти, що саме прокинулось і просило маминого лона. Жах охопив усіх ще з більшою силою. Це мить народження п’ятьох малолітніх сиріт: найстаршій донечці ледь виповнилось шість, а Богданчику –тиждень. О боже , як таке допустив?!

   Роки поволі спливали, сироти підростали. Не всі і пам’ятають свою маму. А красуня Ганя все така ж молода усміхається з холодного граніту, та така ж та усмішка гірка.

  Я винесла надзвичайно  повчальний урок із маминої розповіді.

 Електрика – це велике благо для людини, проте правила користування нею пишуться життям .